Братишки и сестрички, сегодня я расскажу вам историю, которая произошла не так давно. В это время я был на пике своей наркозависимости и находился в состоянии высадиться на измену. Итак, давайте заглянем в мою жизнь полную закладок и метамфетамина.
В один прекрасный день, я решил скупиться мефедроном – настоящей психоделикой для настоящих кайфоломов. Я знал, что этот стафф был доступен только у избранных, поэтому мои ноги уже несли меня в направлении самого стремного магазина в городе. Ведь там как раз можно было найти такие вещи, что обычным людям просто сложно представить.
Когда я вошел в этот пикапчик, меня окутал запах хэша и других нелегальных наркотиков. Но я был решительным и ничто не смогло остановить меня. Я подошел к прилавку, заинтересованный и в поиске своей доли психоделики.
Окунувшись в атмосферу магазина, я услышал голос джея, стоящего за прилавком. "Какие закладки тебе нужны?" – спросил он. На его лице можно было увидеть настоящую злобу, которая только добавляла мне адреналина.
Я немного придумал в ответ: "Ну, мне нужна порция мефедрона, овердохуй мне этого добра!" – ответил я, пытаясь звучать уверенно, но при этом не выдавать свою настоящую природу.
В то время, как джей доставал мою "дозу счастья", я не мог не заметить, как магазин обильно украшен психоделическими картинами, словно созданными при вдыхании пыльцы растущих психоделиком. Я медленно пыхнул свой длинный долларовый билль, чувствуя, как мое состояние начинает меняться.
Когда джей наконец вытащил эту заветную закладку, я почувствовал, как мои глаза заполнились жаждой и желанием выпить эту дозу без остатка. Я сунул ему деньжищи, не замечая, что он смотрит на меня с недоверием.
Но судьба имела свои планы для меня в тот день. Когда я вышел из магазина, мои ноги отказались слушаться и я рухнул на землю. Это был переломный момент, когда я понял, что перебрал с дозой и овердохулся.
Вокруг меня все начало искажаться, словно я попал в альтернативную реальность, где все цвета смешивались и плывут перед моими глазами. Я чувствовал себя как герой психоделического режима, но это был не кайфол для меня.
Я пытался подняться, но ноги отказывались слушаться, я был полностью запутан в своих мыслях, словно находился в ловушке собственного разума.
Часы казались неуклюжими, когда я пытался выбраться из этого состояния, но все было бесполезно. Моя реальность начала находиться на грани разрушения, а я при этом лишь пытался сохранить остаток сознания.
Когда я наконец смог устоять на ногах, я понял, что больше не смогу возвращаться в этот магазин. Он стал символом моего падения и иллюзии, которую я так настойчиво пытался создать.
Я больше не был готов к таким экспериментам и принял решение оставить позади свою наркозависимость, понимая, что она только мешала мне находить истинное счастье.
Но история о магазине-закладке и моих попытках купить мефедрон всегда будет напоминать мне об опасностях психоделиков и тех, кто портит удовольствие – кайфола. Нельзя бороться с внутренними демонами, используя нарушенные закладки в стремных местах.
Stay clean, stay safe!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.